Привіт 🤚

Я дуже люблю ходити в походи, особливо в Карпатах. І люблю трекати свої подорожі, щоб пам’ятати свої маршрути та планувати нові. Але у далекому минулому у мене не було ніяких трекерів чи смарт-годинників. На той час це було занадто дорого для мене. Замість цього я багато фотографував. Карпати дуже красиві, і хочеться зловити кожну мить. А якщо фотографуєш смартфоном, він додає GPS-інформацію про те, де було зроблено фото. Хм, звучить так, ніби можна використати трохи магії програміста, витягти GPS-координати та мітку часу з фотографій і створити карту моєї подорожі… ...

Для мене Макконагі завжди був просто “класним актором”. “Інтерстеллар”, “Вовк з Уолл-стріт”, “Справжній детектив”. Але тільки прочитавши його автобіографію я дізнався, наскільки це людина з дійсно великим внутрішнім світом. У цій книзі він розповідає про своє життя як воно було і є. Розповідає про хороші і погані моменти. Дає зрозуміти як і чому він став саме таким яким він є. Він вводить таке класне поняття як “зелене світло”. Уявіть, що ваше життя - це рух на автівці по місту. Інколи нам щастить, ми отримуємо нову посаду на роботі і ми отримуємо “зелене світло” від життя. Якщо дуже пощастить і ми добре постараємось, то ми можемо потрапити у “зелену хвилю”, - коли наче Фортуна посміхається нам. Іноді загоряється “жовте світло”, коли є відчуття що все не дуже добре і можливо треба обрати інший шлях. А іноді і “червоне”, коли треба зупинятись і нічого з цим не зробиш. Наприклад Пандемія - це було глобальне “червоне” світло для всього людства, коли багато що зупинилось. ...

Хочу порадити класну книгу по менеджменту “Розверніть корабель. Уроки менеджменту від капітана підводного човна”, - Девіда Марке. В ній автор, капітан ядерного підводного човна США “Санта-Фе” розповідає як він змінював систему управління на довіреному йому кораблі завдяки чому, човен перемістився з останнього місця в рейтингу на перше. Ще досить давно він бачив проблему в системі управління підводними човнами в армії США. На капітанах лежала велика відповідальність і вони жостко тримали управління у своїх руках. Він, за допомогою мікро менеджменту, керував своїми підлеглими, а ті своїми. Автор називає цю модель “лідер - виконавець”, - коли хтось чітко наказує, а хтось виконує. У цієї моделі є свої плюси. Як говориться: “хочеш зробити добре - зроби сам”. Але мінусів значно більше. На тобі постійно висить купа завдань. Люди не проявляють ініціативу без твого наказу, не ростуть, не вірять, що вони можуть на щось впливати. ...

Це одна з найвідоміших книг про саморозвиток та фінансову грамотність. Я про неї почув ще в далекій молодості, коли тільки почав цікавитись подібною літературою. Але знайшов час прочитати тільки зараз. В цілому, книга цікава, і я б її радив прочитати. Це збірка невеликих історій різних людей зі стародавнього міста Вавілону, яке колись було найбагатшим у світі. У них автор розповідає і пояснює різні базові правила поводження з грошима: накопичення, заощадження, інвестиції, створення багатства, як уникнути боргів та що робити зі зібраними коштами після цього. ...

Хочу порадити гарну книгу про технології Волтера Айзексона: “Інноватори. Як група хакерів, геніїв та ґіків здійснила цифрову революцію”. У ній розповідається, як будувався цифровий світ починаючи від Ади Лавлейс і до сьогоднішнього стану речей: Інтернет, смартфони, персональні комп’ютери. Як він став таким, яким він є зараз, хто його герої та забуті генії. У книжці дуже класно показано, як очевидні для нас технології, такі як розподілена мережа, соціальні мережі, ПК, колись були зовсім неочевидні і зустрічали великий супротив. ...

“21 урок для 21-го століття“ - це досить цікава і водночас тривожна книга, яка розглядає найбільш значущі виклики і загрози, що стоять перед людством у ХХІ столітті. Автор Юваль Ної Харарі на прикладах з історії та сучасного життя демонструє, які проблеми можуть виникнути в результаті розвитку біотехнологій, штучного інтелекту, клітинної і генної терапії, технологій шифрування та інших областей. Книга дуже цікаво написана і здатна зацікавити широке коло читачів. Автор чітко і зрозуміло викладає складні ідеї, використовуючи багато прикладів та історичних аналогій. Його аргументи досить переконливі, і читачі можуть зрозуміти, наскільки важливо приділяти увагу цим питанням. ...

Колись у мене була дивна мрія - хотів хоч раз погладити кошеня тигра, лева або ягуара. В ідеалі щоб воно мене ще й вкусило 🙂 Не знаю звідки взялась ця мрія, але вона завжди була в моєму списку. І ось нещодавно вона раптово здійснилась. Маша і Даша Це Маша і Даша. Вони переселенки з Харькова які зараз живуть у екопарку “Ковалівка”. Дуже милі, активні і справжні майбутні ягуари. Наразі вони не дуже усвідомлюють, що виростуть тихими вбивцями. Тому ведуть себе як звичайні кошеня. Але варто втратити звиду когось - і вже в наступну секунду тебе атакують зі спини. Проведений час був чистою радістю як для нас так і для них. ...

Після 14 днів у пустелі ми повернулись в місто. Було важко віддавати джипи. Повернення машини означало кінець однієї з найбільш епічних експедицій за моє життя. За відчуттями, ці два тижні тривали місяць. Джип був нашим маленьким домом на якому ми могли їхати куди завгодно. В аренду сдаются різні моделі джипів, можна взяти цілий палац на колесах ...

Фонд збереження гепардів 🐆 - унікальне місце, яке пробрало до глибини душі. Сюди привозять тварин, яких забрали у горе-фермерів. В Намібії це типова історія, коли їх тримають у клітках і показують туристам за гроші. Тут їх реабілітують і готують до життя в дикій природі. Фонд живе за рахунок пожертвувань, сувенірів та екскурсій. Найчастіше гепарди, які виросли в клітці, втрачають здатність полювати в дикій природі. Їх годують з миски і вони втрачають швидкість. Немає швидкості - немає здобичі. Щоб навчити їх заново полювати, м’ясо прив`язують до джипа і змушують їх наздоганяти машину. Таким чином їх тренують і повертають швидкість. ...

Національний парк Етоша - один із найбільших заповідників на півночі Намібії площею 22 275 км². Він дійсно гігантський. На відміну від інших сафарі на яких мені пощастило бути, тут потрібно було самим їздити на джипах і вистежувати тварин. Вранці на плануванні ми розділилися на дві групи і за картою накидали маршрут. Виїжджати потрібно було до сходу сонця. У Намібії діє правило: ворота парку відчиняються на світанку і зачиняються на заході. Не встиг - залишаєшся в парку. Вночі звірі найактивніші і можна ненароком врізатись у слона. ...