Колись у мене була дивна мрія - хотів хоч раз погладити кошеня тигра, лева або ягуара. В ідеалі щоб воно мене ще й вкусило 🙂 Не знаю звідки взялась ця мрія, але вона завжди була в моєму списку. І ось нещодавно вона раптово здійснилась. Маша і Даша Це Маша і Даша. Вони переселенки з Харькова які зараз живуть у екопарку “Ковалівка”. Дуже милі, активні і справжні майбутні ягуари. Наразі вони не дуже усвідомлюють, що виростуть тихими вбивцями....
Після 14 днів у пустелі ми повернулись в місто. Було важко віддавати джипи. Повернення машини означало кінець однієї з найбільш епічних експедицій за моє життя. За відчуттями, ці два тижні тривали місяць. Джип був нашим маленьким домом на якому ми могли їхати куди завгодно. В аренду сдаются різні моделі джипів, можна взяти цілий палац на колесах Так, у нас не було безлічі зручностей. Доводилося розводити багаття, щоб приготувати вечерю. Приймаючи душ у таборі, до тебе могла залетіти здоровенна комаха....
Фонд збереження гепардів 🐆 - унікальне місце, яке пробрало до глибини душі. Сюди привозять тварин, яких забрали у горе-фермерів. В Намібії це типова історія, коли їх тримають у клітках і показують туристам за гроші. Тут їх реабілітують і готують до життя в дикій природі. Фонд живе за рахунок пожертвувань, сувенірів та екскурсій. Найчастіше гепарди, які виросли в клітці, втрачають здатність полювати в дикій природі. Їх годують з миски і вони втрачають швидкість....
Національний парк Етоша - один із найбільших заповідників на півночі Намібії площею 22 275 км². Він дійсно гігантський. На відміну від інших сафарі на яких мені пощастило бути, тут потрібно було самим їздити на джипах і вистежувати тварин. Вранці на плануванні ми розділилися на дві групи і за картою накидали маршрут. Виїжджати потрібно було до сходу сонця. У Намібії діє правило: ворота парку відчиняються на світанку і зачиняються на заході. Не встиг - залишаєшся в парку....
На сьогодні була запланована одна головна активність - відвідування племя Хімба. Це кочовий народ, що мешкає в північній частині Намібії. Деякі з них зберігають свій традиційний стиль життя і запрошують туристів подивитися як вони живуть. Нас зустрів гід, який говорив англійською, був одягнений як звичайний намібієць, але був родом із цього племені. Він водив нас поселенням, розповідав його історію і знайомив із місцевим життям. Це було не просто поселення, а радше притулок....
Сьогодні у нас був день переїзду. Намібія - велика і найменш заселена країна. Тому іноді щоб добратись до якихось визначних пам’яток - треба багато проїхати. Обід посеред пустелі, столи - частина нашого спорядження Щоб якось відпочити від дороги, ми заїхали ще в одне місце де можна подивитись на наскельні малюнки - долина Твіфелфонтейн. Тут були висічені в скелях малюнки тварин. Колись вони виконували роль школи. На них бушмени навчали молоде покоління, розповідали які бувають тварини і як на них полювати....
Ми проснулись рано вранці, пробіглись, поснідали і вирушили з Свакопмунда далі. На нас чекали наскельні малюнки бушменів, які знаходились біля гірського масиву Спіцкопп. Наскельні малюнки Ми не все розуміли, що нам розповідав гід, але буле дуже цікаво У районі гір Спіцкопп наскельні малюнки виконували роль стрічки в соцмережах. Тут мисливці малювали інформацію де і кого вони тут бачили. Бушмени були кочівниками. Коли уходила одна група - могла прийти інша і побачити на скелі “оперативну” інформацію що до звірів навколо....
Ми вирушили в місто Волфіш-Бей, недалеко від Свакопмунда, щоб поплавати на каяках поруч із колонією морських котиків. За природою це полохливі створіння. На суші знаходяться всі їх хижаки. Та й швидкістю переміщення вони тут не блищать. Тому під час наближення пішки або на машині вони відразу кидаються у воду. Інша справа на каяках. Тут немає акул або касаток. Тому якщо ти на воді - ти не хижак. Колонія величезна. Шум, крики і запах відповідні 🙂 На жаль політати на дроні не дозволили....
Свакопмунд - місто розташоване на березі Атлантичного океану. Ми зупинилися тут на кілька днів, щоб відпочити від дороги і подивитись на місцеву красу. Відразу видно, що місто значною мірою побудоване німцями. Намібія довгий час була їх колонією. Гуляючи вулицями виникає відчуття, що ти в якомусь Європейському курортному містечку: дороги, будівлі, пальми. Усе точнісінько як у Європі. І на вулиці постійно чуєш німецьку мову. 10% населення складають намібійські німці - нащадки перших німецьких переселенців....
Дедфлей (dead - мертвий, vlei - солончак) - візитна картка Намібії. Колись давно тут текла річка і росли дерева. Але приблизно 600-700 років тому клімат змінився, дюни оточили це місце і річка пересохла. Деревина висохла і не розкладається. А місце стало культовим і приваблює орди туристів. Ми встали рано вранці, ще до сходу сонця. Зібралися, перекусили і в дорогу. Солончак розташований у тому ж національному парку, де і Дюна 45. Більшу частину шляху ми їхали асфальтом....