🛫 Подорожі

Ми нарешті вирвались. Вранці заїхали в магазин, закупилися всім необхідним на день і вирушили. Мозок ще перебудовувався на правостороннє кермо, тому за традицією вранці я ввімкнув двірники замість поворотників 🙂 Мчимо у пустелю. Доводится керувати і знімати відео одночасно Лайкати пости заборонено, донати блогерам теж Ми приблизно годину їхали асфальтом, а потім виїхали на ґрунтовку. Її тут у Намібії багато. Людей мало, країна велика, а дороги часом дуже довгі. Тому асфальт не скрізь....

Моя нова поїздка в Африку. Цього разу - експедиція на джипах. Усе в найкращих традиціях: намети, багаття, дикі тварини, пустеля з довгою дорогою в нікуди. Повне занурення в країну й атмосферу. Усе як у книжках мого улюбленого Жуль Верна. Але перед цим у цю країну необхідно було ще потрапити. Вирішили летіти на травневі свята. Вдома у цей період особливо робити нічого. Країна входить у режим “давай уже після свят”. Ще плюс у тому, що можна собі спокійно їхати і ніхто не помітить твоєї втечі....

Ми повернулися назад в Занзібар, щоб покупатися в Індійському океані, відпочити й осмислити, що взагалі сталось. Наступного дня потрібно було летіти назад. Складалось відчуття, що ми тут уже цілий місяць. Кожен день у нас був супер насичений. Тому одна доба тут вважалась за три. Це була мега пригода. Ми вилетіли з України в -10, прилетіли сюди в +35. Піднялись на вершину в -15, потім спустилися знову в +35. І наступного дня нас знову чекала Україна, але слава Богу з +0....

Вставати нам довелося супер рано, ще перед світанком. Усе для того, щоб раніше дістатися до парку і перед спекою побачити побільше звірів. І завдяки цьому нам нереально пощастило. Наша команда Ми їхали в джипі, сонце тільки почало вставати. Хвилин 10-15 як від’їхали від міста. Усі сонні. І тут хлопці спереду раптом закричать: “Леопарди!“. Ми всі відразу прокинулись, джип пригальмував. Нашу дорогу перебігали два леопарди. Один більший, інший менший. Наш гід пояснив, що це були самець і самка....

Ще вчора ми тільки спустилися з Кіліманджаро. Уже сьогодні нам потрібно було встати рано вранці і вантажитись. На нас чекали джипи для сафарі. Попереду було відвідування двох національних парків: Тарангіре і Нгоронгоро. Відразу скажу, сафарі в нашому випадку - це не стріляти по тваринах! Тільки дивитись і милуватись. Наші джипи Африканські мотиви Нашим завданням було за ці два дні побачити так звану “Велику африканську п’ятірку”: слона, носорога, буйвола, лева і леопарда....

Хочу розповісти про найстаршого члена нашої команди - Андрія. Йому 49 років і він тренер бойового гопака. І всю дорогу він нас дивував. В приємному сенсі. Він йшов без трекінгових палок. Для тих хто не був в походах - це реально класні штуки. Вони дозволяють змістити частину навантаження зі спини. З ними легше підніматися вгору і спускатися вниз. На моє запитання: “чому без палиць?”, - він відповів, що все життя без них ходить і вони йому не потрібні....

Учора під час спуску ми всі надихалися пилу, і вранці за кашлем було чутно, який намет уже прокинувся. Підчас сніданком ми охрестили себе “табором туберкульозників”. Але вже під вечір всі прийшли до норми. На нас чекав останній спуск перед кінцем походу. Потрібно було прощатися з нашою місцевою командою. Перед поїздкою ми домовилися скинутись по $200+ з людини на чайові. Тут це норма. Начебто здається велика сума. Але якщо згадати скільки людей з нами було (44 людини) і те, скільки вони для нас зробили, - то досить нормально....

Трохи про життя в Африці. Його звуть Онісма. Йому 24 роки і він працює портером. Він і кілька інших портерів зустріли нас на півдорозі до табору, коли ми напівживі спускались з Кіліманджаро. Гід відразу сказав, що це наші хлопці і їм можна віддати наші рюкзаки. Спочатку ми не хотіли віддавати, бо хотіли “відчути” штурм вершини від початку і до кінця. Але потім я подумав, що буде не дуже правильно відмовитися від їх допомоги....

Почали спускатися з вершини. Ніби як і має бути простіше. Але на спуску включаються інші м’язи і веселощі продовжуються. Довелося зняти всі шари одягу щоб не запектись. Спускалися довго. Ми пішли іншим шляхом котрий був коротший. Але все одно було важко уявити як ми вночі все це пройшли і дістались до вершини. На півдорозі нас зустріли портери з нашої команди. Налили соку і забрали наші рюкзаки. Ближче до 12 години дня ми таки дістались табору....

Весь попередній день я намагався якомога більше відпочивати і спати. Потрібно було добре відпочити, бо наступна доба обіцяла бути найскладнішою. Нас розбудили о 23:00. Наче по тривозі ми почали збиратися і надягати на себе заготовлене спорядження, перевірили рюкзаки, аптечки. Я натягнув увесь заготовленний свій одяг і зрозумів, що я в житті ще так тепло не одягався. Я був як танк, якому потрібно просто йти. На вулиці температура коливалася від -10 до -15....