Ще вчора ми тільки спустилися з Кіліманджаро. Уже сьогодні нам потрібно було встати рано вранці і вантажитись. На нас чекали джипи для сафарі. Попереду було відвідування двох національних парків: Тарангіре і Нгоронгоро. Відразу скажу, сафарі в нашому випадку - це не стріляти по тваринах! Тільки дивитись і милуватись. Наші джипи Африканські мотиви Нашим завданням було за ці два дні побачити так звану “Велику африканську п’ятірку”: слона, носорога, буйвола, лева і леопарда. Я загалом спокійно ставлюся до чотирьох із них. Але леви… Я завжди мріяв їх побачити в дикій природі. Усі ми бачили відео, як прайд ліниво відпочиває в спекотний день. Ось я хотів це побачити наживо. Ну або хоча б просто левів. Для мене поїздка вважалася б пройденою на срібло, якщо я зійду на Кіліманджаро. Золото - якщо побачу левів у дикій природі. Платина - якщо вони пройдуть прямо поруч із нашим джипом 🤞 ...

Хочу розповісти про найстаршого члена нашої команди - Андрія. Йому 49 років і він тренер бойового гопака. І всю дорогу він нас дивував. В приємному сенсі. Він йшов без трекінгових палок. Для тих хто не був в походах - це реально класні штуки. Вони дозволяють змістити частину навантаження зі спини. З ними легше підніматися вгору і спускатися вниз. На моє запитання: “чому без палиць?”, - він відповів, що все життя без них ходить і вони йому не потрібні. І всю дорогу він йшов в числі перших. ...

Учора під час спуску ми всі надихалися пилу, і вранці за кашлем було чутно, який намет уже прокинувся. Підчас сніданком ми охрестили себе “табором туберкульозників”. Але вже під вечір всі прийшли до норми. На нас чекав останній спуск перед кінцем походу. Потрібно було прощатися з нашою місцевою командою. Перед поїздкою ми домовилися скинутись по $200+ з людини на чайові. Тут це норма. Начебто здається велика сума. Але якщо згадати скільки людей з нами було (44 людини) і те, скільки вони для нас зробили, - то досить нормально. ...

Трохи про життя в Африці. Його звуть Онісма. Йому 24 роки і він працює портером. Він і кілька інших портерів зустріли нас на півдорозі до табору, коли ми напівживі спускались з Кіліманджаро. Гід відразу сказав, що це наші хлопці і їм можна віддати наші рюкзаки. Спочатку ми не хотіли віддавати, бо хотіли “відчути” штурм вершини від початку і до кінця. Але потім я подумав, що буде не дуже правильно відмовитися від їх допомоги. Вони заради нас піднімалися щоб зустріти, а ми: “та ні, спасибі, ми самі”. Тому відразу віддали рюкзаки. ...

Почали спускатися з вершини. Ніби як і має бути простіше. Але на спуску включаються інші м’язи і веселощі продовжуються. Довелося зняти всі шари одягу щоб не запектись. Спускалися довго. Ми пішли іншим шляхом котрий був коротший. Але все одно було важко уявити як ми вночі все це пройшли і дістались до вершини. На півдорозі нас зустріли портери з нашої команди. Налили соку і забрали наші рюкзаки. Ближче до 12 години дня ми таки дістались табору. ...

Весь попередній день я намагався якомога більше відпочивати і спати. Потрібно було добре відпочити, бо наступна доба обіцяла бути найскладнішою. Нас розбудили о 23:00. Наче по тривозі ми почали збиратися і надягати на себе заготовлене спорядження, перевірили рюкзаки, аптечки. Я натягнув увесь заготовленний свій одяг і зрозумів, що я в житті ще так тепло не одягався. Я був як танк, якому потрібно просто йти. На вулиці температура коливалася від -10 до -15. ...

Перехід у базовий табір, з якого ми будемо штурмувати вершину. Йшли довго, то верх то вниз. Але ноги вже звикли. Табір на висоті 4600 м. Ще кілька днів тому ми могли пробути тільки годину на такій висоті, а потім знизу розколювалася голова. Зараз організм уже адаптувався і висота далась просто. Прийшли, попили чай, з’їли суп і лягли спати на 4 години. ...

Сьогодні нам дозволили поспати аж до сьомої! Увечері сказали, що цей день буде легким, а значить щось було не так… І “не так” була Baranco Wall - на вигляд неприступна скеля з таємною тропою, на яку нам потрібно було забратися. Нам пообіцяли багато веселощів. І вони були! Насправді, якщо глянути ближче, не все так погано. Скеля не така вже й неприступна. Так, є моменти де потрібно граціозно закинути ногу і видертися. Або бути уважним на 1000% і акуратно лізти по слизькому камінню. Але в підсумку всі все пройшли. ...

Я виспався! Гірська хвороба відступила і я спав як дитя. Як вже звикли - підйом о 6:30. Чистимо зуби з красивим краєвидом і збираємо речі. Ми ще спочатку просили нашу африканську команду всією командою заспівати африканську пісню. Вони люблять співати 🙂 Але вони сказали, що їм заборонили це робити через пандемію. Сплять усім натовпом в одному наметі, ніяких масок або антисептиків - але співати разом не можна 😅 Але, тільки заради нас, сьогодні вони переступили правила і заспівали. Це було мега драйвово! Після першого куплету ми вже й самі танцювали. ...

Мене накрила гірська хвороба. Я не міг заснути до пів четвертого ранку. Просто не засинаєш – і все. Сороіш за все організм боїться, що стало меньше кисню і не дає заснути. Підйом о 6:30 без варіантів поспати. У результаті мій план “відіспатись у відпустці" почав накриватися. На ранок з’ясувалося, що не лише я довго не міг заснути. У результаті табір поділився на дві частини: веселих і виспавшихся, і тих - хто їх ненавидить. ...