Хочу розповісти про найстаршого члена нашої команди - Андрія. Йому 49 років і він тренер бойового гопака. І всю дорогу він нас дивував. В приємному сенсі. Він йшов без трекінгових палок. Для тих хто не був в походах - це реально класні штуки. Вони дозволяють змістити частину навантаження зі спини. З ними легше підніматися вгору і спускатися вниз. На моє запитання: “чому без палиць?”, - він відповів, що все життя без них ходить і вони йому не потрібні. І всю дорогу він йшов в числі перших.
Але головний наш респект Андрій отримав під час сходження. Він дістався до вершини одним з перших. Трохи побувши там йому стало нудно і він почав спускатись. Потім, по дорозі він зустрів вмираючих наших і вирішив пройтися з ними до вершини за компанію! Тобто по суті - він єдиний з нас хто піднявся на вершину двічі. Звісно не весь маршрут, але все ж. І в добавок зробив цю офігезную фотографію. Хочу бути таким же в свої 49 💪