Почали спускатися з вершини. Ніби як і має бути простіше. Але на спуску включаються інші м’язи і веселощі продовжуються. Довелося зняти всі шари одягу щоб не запектись.
Спускалися довго. Ми пішли іншим шляхом котрий був коротший. Але все одно було важко уявити як ми вночі все це пройшли і дістались до вершини.
На півдорозі нас зустріли портери з нашої команди. Налили соку і забрали наші рюкзаки. Ближче до 12 години дня ми таки дістались табору.
Залишатися довго на висоті було не бажано. Тому нам дали годину на сон і потім знову довгий спуск у 10 км.
Ми вже кілька днів перебували в альпійській пустелі без будь-якої рослинності. Під час зниження висоти почали з’являтися лишайники, трава, кущі, кущі побільше, дерева. Під вечір ми дійшли до табору.
Попередні два дні в нас був обмежений доступ до води. Базовий табір розташований на віддалі від струмків, тому вода була тільки для їжі та пиття. Спустившись, ми повернулися до всіх “благ” наметового життя. Нарешті можна було нормально вмитися і почистити зуби.
Вечеря і відразу відбій. Ми вже були годин 20 на ногах. Так міцно я ще не спав жодної ночі в горах. Навіть прокинувшись уночі, мені здалося, що я в м’якому ліжку вдома, а не на матраці і в спальнику. Завтра на нас чекало повернення до цивілізації.