Для мене Макконагі завжди був просто “класним актором”. “Інтерстеллар”, “Вовк з Уолл-стріт”, “Справжній детектив”. Але тільки прочитавши його автобіографію я дізнався, наскільки це людина з дійсно великим внутрішнім світом. У цій книзі він розповідає про своє життя як воно було і є. Розповідає про хороші і погані моменти. Дає зрозуміти як і чому він став саме таким яким він є.
Він вводить таке класне поняття як “зелене світло”. Уявіть, що ваше життя - це рух на автівці по місту. Інколи нам щастить, ми отримуємо нову посаду на роботі і ми отримуємо “зелене світло” від життя. Якщо дуже пощастить і ми добре постараємось, то ми можемо потрапити у “зелену хвилю”, - коли наче Фортуна посміхається нам. Іноді загоряється “жовте світло”, коли є відчуття що все не дуже добре і можливо треба обрати інший шлях. А іноді і “червоне”, коли треба зупинятись і нічого з цим не зробиш. Наприклад Пандемія - це було глобальне “червоне” світло для всього людства, коли багато що зупинилось.
Макконагі, розповідаючи про своє життя, майже постійно повертається до цієї аналогії. Розповідає як йому випадало “зелене світло” і як він до нього йшов. Як траплялись затори і навкруги було тільки “червоне”. Він дає поради і життєві мудрості, як покращити ймовірність потрапити на “зелене”. І розповідає що “червоне”, це не завжди погано. Можливо, через якийсь час, ви побачите у дзеркалі заднього виду, що насправді це було “зелене світло”.
У книзі багато цікавих мудростей, цитат і історій. Інколи мені здавалось, що філософії аж занадто і в мене недостатньо мозку щоб все зрозуміти. Але текст читається досить просто і складається враження, що тобі це все розповідає твій товариш, хоч і трохи дивний.
Дуже сподобалось оформлення книги. Різні особисті фотографії, вирізки з його щоденника. Окремий респект дизайнерам книги.
Мої улюблені цитати
- Я ніколи не записував щось, аби запам’ятати; я записував щоб забути.
- Іноді треба відпустити щоб іти далі.
- Коли мені було п’ятнадцять, мене шантажем змусили зайнятися сексом уперше. Я був упевнений, що потраплю до пекла за секс до шлюбу.
- Проблеми, з якими ми сьогодні стикаємося, зрештою, перетворюються на благословення, яке ми бачимо у дзеркалі заднього огляду нашого життя.
- І хоч я не став прибічником фізичного покарання, та все-таки знаю: не зробив у дитинстві багато того, що не треба, бо не хотів, щоб мене знову відшмагали.
- Ми не можемо цілком цінувати світло без тіні. Нас треба вибивати з балансу, щоб ми знайшли свою опору.
- Перший крок, який веде до самоідентифікації у житті - зазвичай не розуміння, ким ти є, а радше, ким ти не є. Процес спростування. Значна кількість варіантів може зробити з людини тирана, тому нам треба позбуватися надмірності в житті, яка відводить нас чимраз далі від того, ким ми насправді є. Коли ми ліквідуємо варіанти, що не допомагають нам, то врешті майже випадково нам відкривається більше варіантів, які допоможуть. Знати, хто ти – складно. Спершу відкинь ким ти не є, і знайдеш себе там, де ти маєш бути.
- Коли ми знаємо, що хочемо зробити, найважчим стає зрозуміти, коли це зробити. Зробіть це раніше, і не доведеться робити це так часто. Спробуйте запобігти до того, як доведеться лікувати, зміцніть до того, як треба буде відновлювати.
- Я бачив багато племен у пустелях Північної Африки, де сім’ї з дев’ятьма дітьми і без електрики мали більше радості, любові, поваги і сміху, ніж більшість матеріально забезпечених людей, котрих я коли-небудь зустрічав.
- Будь-який успіх потребує послідовності. Зроби добре одну справу, потім наступну. Ще раз і ще раз. Знову і знову, аж до кінця. А потім крок за кроком знову.
- Настав час облишити мріяти, а почати діяти.
- Роберт Фрост мав рацію, коли сказав, що вибір незвіданої дороги може все змінити.
- Коли ти МОЖЕШ, перед тим як зробити, спитай себе, чи ти цього ХОЧЕШ.
- Ми маємо готуватися, щоб мати свободу. Ми маємо виконати роботу, аби потім працювати. Ми маємо підготуватися, щоби потім почуватися вільними під час роботи.
- Що раніше ми покладемо край позиції “якби ж то”, то більше отримаємо того, що хочемо.
- Нам треба опинитися там, де сенсорної інформації менше, і послухати фонові сигнали роботи власної психіки.
- Іноді важливо не те, який вибір ти зробив, а те, що ти зробив його і присвятив себе йому.
- Прийми виклик, або вічно шкодуватимеш, що не спробував.
- Дехто шукає виправдань, щоб ЗРОБИТИ щось. Інші - щоб НЕ РОБИТИ.
- Справа не в перемозі або поразці, а в тому, чи приймаєш ти виклик.
- Я завжди любив грати понад усе. Аж так, що почав помічати: персонажі, фільми й історії, в яких я задіяний, більш сповнені життям, ніж я сам.
- Історії в моїй роботі здавалися сповненими життям більше, ніж історії, які я проживав сам.
- Настав час позбутися фільтрів. Зробити своє життя фільмом. Стати своїм улюбленим персонажем.
- Ми не живемо довше, коли намагаємося не вмерти, ми живемо довше, коли вже зайняті життям.