Національний парк Етоша - один із найбільших заповідників на півночі Намібії площею 22 275 км². Він дійсно гігантський. На відміну від інших сафарі на яких мені пощастило бути, тут потрібно було самим їздити на джипах і вистежувати тварин.
Вранці на плануванні ми розділилися на дві групи і за картою накидали маршрут. Виїжджати потрібно було до сходу сонця. У Намібії діє правило: ворота парку відчиняються на світанку і зачиняються на заході. Не встиг - залишаєшся в парку. Вночі звірі найактивніші і можна ненароком врізатись у слона.
Сафарі на джипі - це унікальний досвід. Ти сам їдеш за кермом і всіма очима шукаєш тварин. Немає гіда який буде тобі тикати: “дивись сюди”. Усе потрібно робити самим. І в цьому є свій кайф.
На самому початку нам дуже пощастило - нашу дорогу перебігли гепарди! Усе настільки швидко сталось, що ми тільки встигли зафільмувати як вони ховаються в траву. Ще недавно в природі їх залишалось дуже мало. Але волонтерські організації взялись за їх відновлення. І тепер ми могли знову їх тут спостерігати.
Але головна моя мрія була, що б лев пройшов поблизу від моєї машини. Я багато разів бачив їх поблизу в зоопарках. Але це не те. Хотілося їх побачити в дикій природі. І мрія збулася! Коли друга група натрапила на прайд - ми одразу ж помчали до них.
Там я повністю усвідомив чому левів називають “царями звірів”. Наш джип стояв посеред прайду і їм було абсолютно все одно на нас. Ми були на їх території, а не вони на нашій. Левиці розосередилися по великій території. Вони активно спостерігали за зграєю антилоп, яка проходила недалеко від нас. Усі вікна в машині були зачинені. Як леви нас не виманювали, але виходити із “зони комфорту” нам не хотілось.
Нам повідомили по рації, що один з наших джипів натрапив на носоріга. Нам довелось покинути левів і вирушити туди. Але сафарі - це не зоопарк. Везе не завжди. І коли ми дістались до точки - носоріга вже не було. Але інший джип встиг його зафільмувати.
Хоч хтось на відео і пропонував під’їхати до нього ближче, але слава богу ніхто так не зробив, бо це було небезпечно. Це агресивні тварини, і відчувши небезпеку він міг би піти на таран. Але все обійшлось.
За день ми побачили безліч звірів: зебри, жирафи, страуси, орікси, антилопи. Навіть одного носорога! Так що план був виконаний на 100%.
В обід стало спекотно і всі звірі поховались. Ми вирішили повертатись назад. Після активного “полювання”, весь мій джип розморило і всі заснули. І тільки водієві, тобто мені, доводилось спати однією півкулею мозку, а другою стежити за дорогою.
Поспати часу не було, на нас чекав переїзд до готелю. Другу половину дня ми були весь час в дорозі. Нам треба було гарно відпочити, бо завтра на нас чекав фінальний день пригод - відвідування гепардів та невеличке сафарі по ще одному парку.