У вересні 2016 я літав до Грузії. Давно вже хотілося. Багато чув про цю країну, про їхні звичаї та культуру. Але чути - це одне. А побачити, відчути, поспілкуватися з людьми - зовсім інше! Плюс, з цією країною (і з Тбілісі зокрема) пов’язана історія моєї родини. Чудові люди, смачна кухня і багатюща історія. Коли є бажання і можливості - гріх не поїхати. Власне що я і зробив.
Підготовка
З Києва до Тбілісі та Батумі є недорогі рейси від YanAir. Квитки купував через bilet.privatbank.ua, готелі бронював через booking.com. Якщо ніколи не купували квитки на літак або не бронювали готель - не бійтеся пробувати. Все просто і картки ПриватБанку відмінно працюють.
Найважливіше. Для громадян України з Грузією працює безвізовий режим. Головне що б був закордонний паспорт. Купуєте квитки, бронюєте готель і все. Можна їхати.
Спочатку моя поїздка мало не накрилася мідним тазом. У всіх моїх знайомих з’явилися плани і ніхто не захотів скласти компанію. А самому летіти не дуже хотілося. Але тут на виручку прийшла мама! Вона близько 30 років не була в цій країні. Куди простіше летіти з людиною, яка вже там бувала. Та й цікаво було послухати про різницю сучасної Грузії і Грузії 30 років тому (а вона колосальна!). Тож поїздка все ж відбулася.
Вирішили відвідати два міста - Тбілісі (столиця) і Батумі (курортне). По три дні в кожному. Якщо не їздити за місто на екскурсії, не ходити в гори, а обстежити самі міста - часу якраз. Прилітаємо в Тбілісі, три дні там, а потім у Батумі. І звідти додому.
Приліт
Долетіли без проблем. На митниці подивилися паспорт, поставили штамп і без проблем пустили в країну.
Далі потрібно було добути дуже важливий ресурс - 3G інтернет. А то як зараз без нього!? У людей чи що питати де що знаходиться? Це ж не наш метод! Вирішив місцеву sim-карту не купувати. Ціни Київстар на 3G у роумінгу не такі вже й кінські. А мені максимум потрібна була навігація. Відразу отримати інтернет не вдалося. Якщо у вас він автоматом не налаштувався - зайдіть у налаштування мережі та підключіться до іншого оператора. У мене на якомусь працював, а на іншому - ні.
Гроші. Раджу готівку в гривні не брати. Тільки на дорогу. Краще закиньте на картку. Після приїзду можна буде зняти місцеву валюту в будь-якому банкоматі. Гривня автоматом конвертується в ларі. Або ж розплачуватися, де можна, карткою. Благо цивілізація до Грузії дійшла вже давно. Якщо міняти готівку в пункті обміну, то буде дуже низький курс.
Знайдіть в аеропорту туристичну інформаційну стійку. Там вам безплатно дадуть туристичну карту і підкажуть, на чому доїхати до готелю. Нам підказали на який автобус сісти, скільки коштує і навіть карту роздрукували. Але, благо я забив адресу готелю в Google Maps! Інакше перший день витратили б на пошук готелю.
Мова. Більшість старшого покоління розуміє і говорить російською. Чим молодші люди - тим менша ймовірність, що вони вас зрозуміють. Тож можете намагатися говорити російською, а потім, якщо що, переключитися на англійську. З деякими молодими людьми тільки англійською і виходило говорити.
Початок
Доїхали до готелю. Трохи почекали, поки адміністраторка розібралася з нашою бронею через booking.com. Душ і гоу досліджувати місто.
У плані транспортної інфраструктури Тбілісі зробив крок далі Києва. Бажано купити транспортну картку і закинути на неї грошей. Ви зможете нею розплачуватися в метро й автобусах. Можна і готівкою, але так менш зручно. Поповнювати можна в спеціальних терміналах.
На метро дісталися до центру. Будучи перший раз у Києві ви б, напевно, одразу б поїхали на вул. Хрещатик. У Тбілісі аналогом цієї вулиці слугує вул. Шота Руставелі - грузинський державний діяч і співак.
Вулиця довга і на ній багато чого цікавого. Тож раджу почати з неї.
Кухня
Для початку вирішили підкріпитися. Думаю, багато хто чув про грузинську кухню. Про грузинські застілля чули точно всі. До всього іншого ми були неабияк голодні. Тож вирішили зупиниться в якомусь ресторанчику.
Я намагався користуватися рекомендаційним сервісом tripadvisor.com, але якось не склалося. Тож вирішили на свій страх і ризик експериментувати і самим знаходити хороші ресторани. Спойлер - більшість ресторанів у Тбілісі дійсно хороші. Не бійтеся і пробуйте.
Вид із ресторану на гори. У Грузії таке часто буває. Де не глянь у вікно - скрізь готова заставка на робочий стіл (якщо ви розумієте про що я =) )
У деяких ресторанах є три типи меню - російською, англійською та грузинською. Досвідчені офіціанти одразу визначать до якої національності ви належите і принесуть потрібне меню.
Їжа смачна і ситна! Раджу не замовляти одразу перше, друге і салат. Замовте для початку щось одне. Потім можна буде замовити ще (не за картками ж їжа). Просто у нас нерідко були випадки переїдання. Кухня смачна, хочеться спробувати все. А страви великі й ситні. Бувало поснідаєш вранці хачапурі по Аджарськи - і на цілий день ситий. Слідкуйте за собою =)
Ціни такі ж як і в Україні. Варто розуміти, що ми були в туристичних містах. Ціни відповідні. Але теж саме і в Україні.
Перекусили і далі гуляти.
Як вам, напевно, відомо, у Грузії сильно розвинений культ чоловіка. Головний у сім’ї, добувач. І спочатку ми не могли зрозуміти одну річ. Яку сім’ю ми не зустрічали на вулиці з маленькими дітьми - всі були з дівчатками. Ми навіть припустили, що, можливо, маленьких хлопчиків відправляють у гори, де їх навчають особливим чином і виховують у них справжніх чоловіків!
Але ні. Швидше за все збіг обставин. Почали зустрічатися і сім’ї з хлопчиками. Але все ж особливість була. Дівчаток пестили й плекали. Їм дозволяли витворяти все, що завгодно (в межах розумного)! А з хлопчиками все суворо.
Бачили картину. Хлопчики йде і реве, а дівчинку несуть на руках. Ось у таких дрібницях і проявляється культура. Чоловік має сам справлятися зі своїми емоціями, а дівчині можна бути слабкою і на ручки. Сексизм скажете ви. Аж ніяк! Можете кричати про рівність статей і «сильних і не залежних». Але ось у такій поведінці відчувається більше поваги одне до одного, ніж у країнах, у яких мало не фанатично намагаються стерти відмінності статей.
Парк Мтацмінда
Чесно кажучи, я ніколи точно не планую поїздки. Читаю кілька статей про місто, відзначаю місця, де що цікаво, і в дорогу. Усі деталі промальовуються вже під час екскурсії. Так було і цього разу.
Дійшовши до кінця вул. Шота Руставелі наступним у списку був тбіліський фунікулер. Бути в Грузії і не піднятися на гору - ганьба!
Хочеться відразу зазначити, що місцевість гориста. Якщо ви звикли до Львівських або Чернівецьких пагорбів - екскурсія для вас не складе труднощів. Але ось для любителя рівнин і пішого туризму - це буде виклик! Якщо ви не обмежені в грошах - можна кататися на таксі. Так само існує розвинена система маршруток. Але чесно кажучи, я так і не розібрався, який маршрут куди їде. Тож ходили ми переважно пішки і їздили на метро.
Вам доведеться купити ще одну картку. Нею ви зможете розплачуватися за фунікулер та інші атракціони в парку Мтацмінда, який розташований на вершині гори.
Чесно кажучи, коли туди піднімався, очікував побачити невеликий оглядовий майданчик і кілька кіосків із сувеніркою. Але ні! Там цілий парк! І дивитися є на що. На цій же горі розташована величезна телевізійна вишка. А найголовніше - колесо огляду! Я катався на нашому місцевому колесі. Але це колесо по перше більше, а по друге розташоване на вершині гори. Плюс зверху сильний вітер. Екстрим! Але якщо хочете побачити все місто і його околиці з висоти - варто перебороти страхи і все ж таки покататися.
Вид із колеса. Вікна трохи брудні й каламутні, але вид від цього не псується
Парк на цьому не закінчується. Багато різних атракціонів і цікавинок.
І звісно ж оглядовий майданчик із видом на місто. За гарної погоди вид прекрасний!
Міст миру та Європейський парк
Час наближався до вечора, а ще потрібно було стільки всього подивитися! Коли ви читатимете про Грузію, у будь-якому разі натрапите на фотографії скляного мосту. І не дивно! Адже його в будь-якому разі варто подивитися.
Добиралися ми до нього пішки. Тут і проявилися плюси пішого туризму. Йдучи пішки ви можете побачити те, що зазвичай приховано від туристичного ока. Ось, наприклад, ви можете натрапити на будівлю, яка підперта звичайними дерев’яними балками.
Проблема в тому, що Тбілісі розташований у гористій місцевості і землетруси тут не рідкість. Часом старі будинки не витримують. Швидше за все місцева влада не бачить сенсу в їхньому ремонті, тому люди справляються як можуть.
Але під час просування краєвиди змінюватимуться і зрештою ви дістанетеся до зовсім іншого світу.
Міст Миру вражає. Це воістину шедевр сучасного мистецтва та інженерної думки.
У скло вбудовані світлодіоди і міст переливається різними візерунками. На якийсь час можна залипнути.
Приходити варто сюди ввечері. Тепло, затишно, краса. Потоки машин просуваються вузькими вуличками. Але головне, у вас є можливість застати захід сонця.
Сонце заходить за гору, вмикаються підсвічування і починається краса.
Європейський парк виправдовує свою назву. Усе красиво, доглянуто. Багато молоді та туристів.
Співочий фонтан заслуговує на окрему увагу!
Діти в захваті! Деякі струмені під дією вітру вилітають із фонтану. І тут починається гра «Встигни втекти». Більшість дітей не встигають =) А загалом, вечір біля фонтану і з чашкою кави - чудове завершення дня.
Так і закінчився наш перший день у Грузії. Він був дуже насиченим. Ще вночі ми були в Кременчуці, вранці снідали в Києві, а тепер проводжаємо день у Тбілісі. У такі моменти починаєш замислюватися в який прекрасний час ми живемо! Ще вранці ти був в одній країні, а вдень уже в іншій. Згадуєш розповіді в книжках, як у 19 столітті місяцями добиралися до Європи. А зараз купив через Інтернет квитки, приїхав у потрібне місце і ти в зовсім іншій культурі. Магія серед білого дня!