Фонд збереження гепардів 🐆 - унікальне місце, яке пробрало до глибини душі. Сюди привозять тварин, яких забрали у горе-фермерів. В Намібії це типова історія, коли їх тримають у клітках і показують туристам за гроші. Тут їх реабілітують і готують до життя в дикій природі. Фонд живе за рахунок пожертвувань, сувенірів та екскурсій.
Найчастіше гепарди, які виросли в клітці, втрачають здатність полювати в дикій природі. Їх годують з миски і вони втрачають швидкість. Немає швидкості - немає здобичі. Щоб навчити їх заново полювати, м’ясо прив`язують до джипа і змушують їх наздоганяти машину. Таким чином їх тренують і повертають швидкість.
Після реабілітації тварин випускають у національні парки, такі як Етоша. Нам розповіли, що гепарди, яких ми бачили напередодні - це скоріше за все випускники цієї резервації. Якщо тварин не вдається реабілітувати - вони залишаються тут жити.
Екскурсію нам проводили на джипах для сафарі без решіток і стекол. Гепарди безпечні для людей і при зустрічі в дикій природі скоріше за все втечуть. Але про всяк випадок палиця у гіда все ж була 🙂 Поводяться вони як типові кішки - хтось підпускає, хтось тримає на відстані.
Найдобріша з них була Rainbow (Веселка). Вона підпустила нас близько і по позувала. Розповідали про випадки, коли вона вилазила на капот джипа і їхала разом із ним.
Донедавна гепардів жорстко винищували. Якщо фермер вранці знаходив убиту тварину і бачив десь вдалині гепарда - він негайно його вбивав. Але це найбільш нешкідливі хижаки в Намібії. У них невелика щелепа і вони не можуть вбивати великих тварин. Найчастіше їх плутають із леопардами - справжніми місцевими машинами смерті. Можна знайти безліч відео, де гепарди ловлять якусь невелику тваринку, а гієни або леви в них її віджимають. Це одна з причин, чому вони такі швидкі.
Фонд також активно займається навчанням. Наприклад, вони проводять безкоштовні заходи, де пояснюють фермерам, як відрізнити сліди укусу гепарда від леопарда.
Так само фонд розводить спеціальних собак-пастухів і роздає їх фермерам. Вони з дитинства живуть пліч-о-пліч з худобою і вчаться їх охороняти. Так само вони вчаться відлякувати гепардів від фермерських тварин, рятуючи їм життя.
Потім ми вирушили на останню пригоду нашої поїздки - невелике сафарі у Mount Etjo Safari Lodge. Це приватна велика територія, на якій знаходиться лодж і де можна подивитись на звірів в дикій природі.
Але один гештальт все ж був не закритий - слони. Спочатку нам здалось що ми їх побачили в далині. Через бінокль було погано видно. Дрона на жаль поруч не було. Ми вмовили нашого гіда відправитись туди. Але приїхавиши ми зрозуміли - що то були страуси… Все було марно.
Але потім ми вирушили в інше місце і нам посміхнулась вдача. Ми потрапили на цілу родину слонів. Як і належить - головувала тут самка, котра не дуже була рада нас бачити. Тому ми тут не затримувались.
Ми повернулись в лодж до наших джипів. Це була остання пригода за нашу поїздку. Було трохи сумно, так як вже завтра треба було здавати джипи і прощатись з Намібією. Але було відчуття що ми вже тут місяц. Ми так багато зробили і побачили, що вже можна було зі спокійною душею вирушати додому 👌😌
