П’яте травня. Ще тільки вчора вранці я був в Україні, а тепер я прокидаюсь в США. Я б і далі спав, але до того моменту я вже досить зголоднів. З провізії у мене були тільки горішки і шоколадка, які я привіз з України. На такому довго не проживеш. А тому природний інстинкт змусив мене піднятись, вмитися і вирушити на пошуки їжі, а точніше найближчого супермаркету.

Я нічого не знав про своє місце знаходження і район проживання. Де шукати супермаркет? В який бік рухатись? Куди мене привезли? Але як то кажуть: “язик і до Києва доведе”.

Уже за хвилину мені зустрілася бабуся, яка рано вранці вигулювала свого песика. Побачивши мене, вона одразу широко по-американськи посміхнулася і привіталася: “Good morning!”. Так незвично. Зустрічаєш на вулиці зовсім незнайому людину, яку бачиш вперше, а вона тобі посміхається і вітається. Після України це було справді незвично.

— Доброго ранку! - відразу ж відповів я

— Excuse me, ma’am, where is the supermarket?

— О, вам потрібно йти прямо, потім повернути праворуч і ви побачите супермаркет, Макдональдс і різні магазини.

— Дуже вам дякую!

— Нема за що!

Так я і зробив. Вже через п’ять хвилин я знайшов це невичерпне джерело їжі - супермаркет Giant.

В “одноповерховій амерці” всі магазини і сервіси знаходяться в одному місці, дуже зручно
В “одноповерховій амерці” всі магазини і сервіси знаходяться в одному місці, дуже зручно

McDonald’s - це святе
McDonald’s - це святе

Взявши кошик, я вирушив на пошуки необхідних мені продуктів. Я ходив по кожному відділу і дивувався все більше. Ну не те що б дивувався, просто було дуже незвично. Усі продукти були абсолютно в інших упаковках, в інших ємностях. Усе якось по-іншому. Справа в культурі закупівлі продуктів.

Трохи про американські супермаркети

Як ми скупляємось в Україні? Потрібен хліб? Вибіг у найближчий кіоск і купив. Необхідно скупитися на дрібниці? Пішов на сусідній базар і купив усе необхідне.

В Америці все по-іншому. Для таких районів, у якому жив я, заведено будувати один здоровий супермаркет на велику територію. Американці приїжджають на машині до супермаркету, закуповують продукти на тиждень, всу вантажать і їдуть додому. Усе легко і просто, чи не так? Тому обсяги продукції тут більші. Соки в бутлях по галону (чотири літри), блоки напоїв у банках, великі упаковки пластівців. Все оптимізовано під закупівлю у великих обсягах.

Так само в американських супермаркетах дуже багато акцій, типу: “купи дві шоколадки за 3$!”. Так шоколадка коштує 1.80$, а так 2 шт. за 3$. 60 центів економії. Заощадив тут, заощадив там і ось у тебе вже є зайвих 10$.

І остання незвична річ - це ціни на продукти. Першого дня я ходив магазином і переводив усі гроші в гривні: “10 грн. хліб! Пачка рису 24 грн.! Та краще б я з України його привіз!”. Так, у перший день ціни трохи шокують. Але через деякий період часу ти забуваєш про гривні, і продукти тобі здаються не такими вже й дорогими. Враховуючи, що середній заробіток американця 5 000$ на місяць, то продукти тут відносно дешеві.

Купивши все необхідне, я зі здоровенними сумками пішов додому готувати свій перший сніданок у США.

Результат набігу на супермаркет
Результат набігу на супермаркет

І знову вдома

Вчора увечорі мене привезли додому, висадили і сказали чекати дзвінка від компанії. Дома був корпоративний мобільний телефон. Але коли мені подзвонять і о котрій - ніхто не сказав. За правилами, мені не можна було виносити телефон з квартири. Я вирішив не порушувати правила у перший же день і посидіти дома, почекати. Але в той день так ніхто і не набрав. Пізніше я зрозумів, що я прилетів у п’ятницю, сьогодні була субота, а завтра неділя. Ніхто в ці дні не працював і я мав купу вільного часу на адаптацію та прогулянку містом.

Зайнятись було чим. Приготував собі поїсти, написав батькам звіт з екскурсією по квартирі, виклав перші фотографії у соцмережі, приміряв робочу форму. Якось так непомітно пролетів мій перший день у США.