Сиджу я у себе на басейні, нікого не чіпаю, сьома вечора. Зазвичай у цей час у мене 1 - 2 відвідувача. А цього разу взагалі нуль.
Сиджу. Думаю про те, як круто ось так просто розвалитись на шезлонгу, читаючи класну книжку. І тут на тобі: забігають до мене зграя малюків з їхніми батьками.
— У нас тут невелика вечірка після гри в бейсбол!
— Чудово…
А що робити? Довелось відкласти книгу на найцікавішому місці, брати в руки свисток і стежити за малечею.
Згідно з правилами, якщо хтось із малих хоче піти плавати в найглибшу частину басейну, то вони мають скласти мені невеличкий тест. Нічого складного - проплисти до протилежного бортика і назад.
Сиджу я, пояснюю кожному особисто як скласти тест. І тут бачу, на середині басейну один із малих починає захлинатися!!! Чесно скажу, далі я пам’ятаю тільки окремі кадри з усього, що відбувалось. Стрибок, хапаю малого і тягну його до сходів. Він навіть злякатись не встиг. Одразу ж побіг за рушником.
Батьки в легкому шоці, я з підвищеним адреналіном у крові, і мокрий смартфон, який дууууууууже не доречно опинився у мене в кишені…
Чесно кажучи, я часом дуже багато туплю. Перед моїм кожним стрибком у воду, я завжди себе плескав по кишенях, щоб упевнитись, що там нічого не лежить. Але десь у глибині душі я весь час вірив, що колись я по-любому затуплю і залишу свій телефон у себе в кишені. І ось цей день настав.
Після того як усі, і я в тому числі, відійшли від невеликого шоку, американці подякували мені за добре виконану роботу і поспівчували за втраченого бойового товариша.
У принципі, я його вже давно хотів поміняти. Він ніколи не був достатньо швидким. Часто тупив і часом самостійно вимикався. Останнім часом напади бажання жити власним життям у нього особливо загострились. І я твердо вирішив - потрібно щось змінювати. І чому б це “щось” не може бути смартфоном? Через це я аж ніяк не засмутився. Людське життя набагато дорожче за шматок пластику і кремнію.
Але не все втрачено! Американці підкинули одну хорошу ідею. Для цього нам знадобиться:
— Мокрий смартфон - 1 шт.
— Невеликий пакетик - 1 шт.
— Рис - за смаком.
Усе досить просто. Беремо пакетик. Кидаємо туди розібраний смартфон і все засипаємо теплим рисом. Укутуємо в якийсь одяг і чекаємо до ранку. За словами автора ідеї, так було врятовано планшет, який його дружина, будучи у ванній, благополучно впустила у воду. За ідеєю, рис добре вбирає вологу. Так що все має спрацювати.
Шанси на виживання досить великі. Через п’ять хвилин після водної процедури, я спробував запустити смартфон. І він запустився! Щоправда, я побачив тільки початкову заставку, але все ж… Тепер він, будучи в глибокій комі, лежить у госпіталі, а точніше в пакеті з теплим рисом, закутаний моєю кофтою. Завтрашній ранок усе покаже 🙂
Оновлення: Телефон живий! Сьогодні вранці дістав його з рису, зібрав, і він запустився! Але потрібно почекати ще дня 3 - 5, щоб бути повністю впевненим у його одужанні.