Передісторія
Якось випав у мене шанс поїхати з друзями до Атлантичного океану. Але виникла проблема - вони їхали у вівторок. А у вівторок у мене робочий день. Як не намагався собі знайти заміну, але нічого не виходило… В результаті, друзі поїхали без мене, а я залишився вдома. Було дуже прикро.
Начебто не пощастило? Але слухайте далі.
Вирішив я від горя ввечері піти в тренажерку. Бігаю собі на біговій доріжці, нікого не чіпаю. І тут заходить Кіор.
— У когось є завтра вихідний?
— А що? (у мене якраз наступного дня був)
— Ми завтра в Six Flags збираємося!
— Я з вами!
Що таке Six Flags?
Ооо, це дуже круто! Аквапарк і американські гірки в одному місці! Платиш за вхід і катайся скільки душі завгодно.
Кожен розсудливий lifeguard мріє сюди потрапити. І воно дійсно того варте! Зібралось нас шестеро: Я, Кіор, Саша, Зульфія - з українського боку, і Хандеа з Угуром - з турецького.
40 хвилин на метро, 30 на автобусі, 5 пішки і ось ми вже стоїмо біля головного входу.
Ще 5 хвилин і ми вже на КПП.
До речі з приводу оплати. Квиток коштує $44. Але ще на початку сезону друзі собі купили безлімітні перепустки, тож цього разу вони пішли безкоштовно. Разом із перепусткою їм видали книжечку з купонами, знижками та акціями. Однією з таких акцій було: “Приходь у середу, і проведи свого друга абсолютно безкоштовно!”. Думаю, ви зрозуміли, хто був того дня “другом” 🙂
Заходимо, і давай думати, як же побудувати наш маршрут.
Я ж як завжди: “Давайте відразу на найвищу гірку!”. Але добре, що з нами були розсудливі люди: “Ні, давай спочатку розімнемося”.
Першим місцем, куди ми пішли, була ось ця гірка:
У чому сенс: сідаєш у вагонетку, піднімаєшся на невелику висоту, і потім з розгону врізаєшся у воду. Дуже круто 🙂 Розгін, швидкий поштовх - і перед тобою стоїть ціла водна стіна!
Як бонус, на зворотній дорозі ти повертаєшся через місток, який накриває хвилею наступною партією любителів гострих відчуттів.
Почуваєшся, як герой фільму, на якого раптово обрушилось цунамі. Усе, що ти встигаєш зробити - це розвернутись проти хвилі і відважно, не шкодуючи свого життя, прикривати тілом фотокамеру.
Краще один раз побачити, ніж сто разів почути:
Далі на нас чекав “Mind eraser” (руйнівник мозку).
Чесно кажучи, з самого дитинства у мене якось не склалося з американськими гірками. Було страшно. Як я не старався, але все одно, після кожного разу залишав сліди від пальців у ручках вагонетки. Але вже, як не як, 20 років. Пора боротися з фобіями.
Я був спокійний як камінь. Ні, ну а чого тут боятись? Он, навіть діти катаються! Тим паче, вона зовсім не висока. Так, закручена трохи, але й тільки. Як же ж було страшно…
У деяких моментах я думав, що зараз моя грудна клітка з’єднається з хребтом. Швидкість неймовірна! Земля! Небо! Знову земля!!! Аааааааа! У такі моменти починаєш замислюватися про сенс життя.
Як і обіцяла назва, мозок був повністю зруйнований! Але це був тільки початок.
Аквапарк
Чого тут тільки немає…
Ну і звісно ж рятувальники:
Найкраща гірка ось ця:
Сідаєш учотирьох на одне велике надувне коло, розганяєшся до великої швидкості і вилітаєш в “унітаз”. Як же ж це круто 🙂
Повертаємось до гірок
Трохи освіжившись, ми знову повернулися до американських гірок.
Джокер!
Сідаєш у вагонетку, нічого не підозрюєш. І тут вона зі старту розганяється до неймовірної швидкості! Потім повний винос мозку… Купа поворотів, перекрутів, і розгонів до неймовірних швидкостей! Кожен з нас прокотився на ній по три рази. І з кожним разом хотілося ще, ще і ще!
Апокаліпсис
Американці завжди вміли створювати екшни. Гірка задекорована під картину апокаліпсису. Кругом уламки машин і літаків. Усе як у кіно! На тлі звучить героїчна музика. Відчуваєш себе рятівником уцілілого світу!
Після всього пережитого, їхати на апокаліпсисі зовсім не страшно. По-перше: ти їдеш стоячи, що зменшує страх. По-друге: не особливо швидко. Але зате які пейзажі! Літак, що врізався в гору, напіврозбита поліцейська машина. На одній з ділянок, поруч із тобою піднімається клуб вогню! Нереальні враження.
Загалом Six Flags складається з безлічі атракціонів:
І безлічі інших. Я, звісно, можу їх тут усіх описати, але ви вже після третього закриєте цей пост 🙂
На завершення
Це був незабутній день! Фобії? Ні, не чув. Під кінець ми майже без зупинок катались на гірках, повністю забувши про якісь страхи. Якщо на початку тіло не могло зрозуміти: “Що тут відбувається?”-, то потім на швидкості в 40 миль/год воно почувалося як вдома.
Тож приймайте всі події як нейтральні. А ще краще - однозначно позитивні! Раптом чергова проблема обернеться для вас початком чогось великого?
Повний фотосет можна подивитись тут: Six flags