І так, вакансію обрав, дату і час співбесіди призначили, а отже, на мене чекала чергова поїздка до Києва.
Зібравши свій невеликий рюкзак і замовивши маршрутку на ранок, я був готовий їхати на свою співбесіду. На ній буде вирішуватись питання чи буду я цього літа працювати рятувальником у компанії “Premier Aquatics” чи ні.
Перед співбесідою
Приїхавши до Києва, я одразу дістав мапу, за якою мені потрібно було дістатися до офісу, і почав орієнтуватися на місцевості (тоді Goole Maps в мене ще не було). Швидко побудувавши план маршруту, випив кави і сів на метро. Карта була дуже зрозумілою і знайти офіс не склало труднощів. Але до співбесіди була ще ціла година, і я, вирішивши не втрачати часу, пішов прогулятися містом.
Прийшовши пізніше, виявив групу студентів, які так само як і я зареєструвалися в програмі “Work and Travel”. Відразу вирішив познайомився з людьми, щоб було не так нудно 🙂
Рівно о 10:45 нас завели в дуже затишну залу, де стояли стільці і був налаштований проектор. Після того як усі розсілися, почалася презентація.
Презентація
Крім нас у залі перебувало ще 5 осіб: троє представники компанії “STUDY.UA” (компанія, у якій я реєструвався), і 2-є американців, представники компанії “Premier Aquatics” (дівчина з Вашингтона і хлопець із Польщі).
Першим почав говорити один із головних менеджерів компанії-реєстратора. Він пояснив, що зараз американські представники проведуть презентацію, де більш детально розкажуть про свою кампанію: умови роботи, житло, відпочинок тощо. Після, з кожним буде проведено співбесіду, де і вирішиться наша доля. Менеджер попросив говорити при них тільки англійською, навіть між собою, оскільки це може вплинути на прийняття рішення.
Далі нам увімкнули відео-презентацію:
Після, американці запитали “Чи є питання?”. Але їх, як і годиться у студентів, не було. Почалась співбесіда.
Те, заради чого ми всі тут зібрались
Кожен із представників компанії виклали по планшету “Apple” на стіл. Відразу в голові промайнула думка: “ох вже ці американські звички… ну нікуди без планшетів!!!”. Але потім виявилося, що планшети мали цілком практичне призначення.
До роботодавців підходили по 4-и людини. Запитання були елементарні: “Як тебе звати?”, “Де навчаєшся?”, “Чи вмієш плавати? На якому рівні?”, “Чи вистачить сил пройти тест?” (проплисти 300 м без зупинок після чого, через 5 хвилин відпочинку, дістати цеглу вагою 5 кг і проплисти назад), “Улюблений гурт?” тощо. Якщо американцям подобалися відповіді, то мило посміхнувшись, вони починали заповнювати наші joboffer-и на планшетах. Після, давали бланк на перевірку. Потім фото обличчя, і якщо все ок, давали в руки стилус, за допомогою якого ми ставили свій електронний підпис прямо на планшеті. Документи одразу ж завантажувалися в Інтернет, що давало тобі право говорити “Мене взяли на роботу lifeguard-ом!!!!”. Жодних громіздких паперів, ручок, печаток. Чиста електроніка!
Так склалося, що я був у самому кінці черги. Довелось прочекати 2 години. Після очікування, мене тільки запитав “Розкажи про себе” і “На якому рівні в тебе плавання?”. Я чітко розповів уже відточені фрази. Чітко вимовивши назву мого факультету “institute of electromechanic, energy saving and management systems”, питання щодо рівня моєї англійської відпало.
Потім було необхідно вирішити з датою початку моєї роботи. Початок програми припадав на кінець навчального року. А це заліки, курсові, лабораторні роботи. Я запитав в університеті коли мене зможуть відпустити. Там відповіли, що будь яка дата після 25 травня буде без проблем.
Але на співбесіді я провтикав. У мене бувають такі доленосні провтики, коли маленька помилка цілком змінює русло всього життя 🤦♂️ Я сплутав May (Травень) і March (Березень):
— Коли ти зможеш прилетіти в Штати?
— Будь яка дата після 25-ого Березня мені підійде.
— Як що до 5-ого Травня?
— Так, без питань!
Звісно у нормальної людини виникли б питання чого 5-ого травня… Але я настільки був на адреналіні і настільки хотів поїхати, що погодився на те, що пропонують. Пізніше я був сотню разів вдячний собі за цю помилку. Я провів в Штатах на місяц більше ніж інші і за цей час зі мною сталось багато чого цікавого 🙂
Підписав joboffer, зробив фото, і я був вільний! Далі на мене чекали “Курси лайфгардів”.