І так, день 1 був успішно пройдений, і на черзі мене чекав день 2. Прокинувшись о 06:00, я швиденько ситно поїв і побіг на зупинку. Від родичів до місця моїх занять потрібно було їхати спочатку маршруткою, а потім метро. Загальний час проїзду приблизно 1 година.
Того дня я мав провести шість годин у басейні і три години на теоретичних заняттях. Як нам говорили наші інструктори, перший день у нас був ознайомчим - знайомство з основами професії, вивчення бази, перевірка фізичних здібностей. Другого дня ми мали навчитись рятувати людину у воді та надавати їй першу медичну допомогу. Саме цим ми весь день і займались.
Початок тренування
Наші заняття починалися о 08:00. Оскільки українці не найпунктуальніший народ, то в призначений час нас зібралося приблизно 5 осіб (з 22). Почекавши всіх інших, ми пішли переодягатися.
Ще не дійшовши до роздягалень, на нас чекало перше випробування - пройти вахтерку! Не дарма кажуть, що три наших вахтерки можуть зупинити перехід ворожих сил через кордон. З особистою гігієною у них усе суворо. Для вдалого проходження квесту, тобі необхідно пред’явити мило, мочалку, шльопанці та шампунь. За наявності всіх цих речей тебе благополучно пропускають. Щось забув? Біжи і купуй.
Переодягнувшись і помившись у душі, близько 08:30 ми вже стояли біля басейну.
Вхід у воду
Насамперед, нам треба було навчитися правильно стрибати у воду. Можна подумати: “А що там стрибати?”. Але не все так просто. По-перше, під час стрибка ти не повинен повністю зануритися у воду. Потерпілий має бути весь час у полі зору. Стрибнути з бортика і не зануритися з головою ще якось можна. А ось стрибнути з вишки і залишатися весь час на поверхні - це вже складно.
Так само не забуваємо, що ми стежимо за безпекою в басейні, де глибина часто не перевищує кількох метрів. Перестараєшся, і можна дістати до дна, при цьому щось зламавши. Щоб уникнути всіх цих негативних сценаріїв, використовується така прекрасна річ як rescue tube.
Це майже незамінна річ для рятівника. За функціоналом чимось нагадує рятувальний круг, тільки набагато крутіший. Він заповнений якимось плавучим матеріалом, який не дає їй потонути. За вагою досить легкий і вільно гнеться.
Так от, стрибаючи з тьюбом під пахвами, він не тільки пом’якшує удар об воду, а й не дає тобі зануритися з головою. Таким чином, потерпілий завжди у нас перед очима.
Саме це і було наше перше завдання - навчитися правильно стрибати з тьюбом у воду. Для початку тренуємо стрибки з бортиків, а потім з невеликої висоти.
Порятунок потопаючого
Стрибати ми навчились. Тепер вчимося як рятувати потопаючого. А взагалі, які бувають типи потопаючих? Так, так потопаючі бувають різні 🙂 Розподіл досить простий: активний і пасивний. Активний - кричить і махає руками, а пасивний у кращому випадку лежить на поверхні, а в гіршому на дні басейну.
Врятувати людину, яка активно тоне, досить просто. Найчастіше достатньо подати їй тьюб або, в крайньому разі, взяти її за плечі і відтягнути до бортика. У таких ситуаціях тьюб дуже корисний. Підклавши його під спину потерпілого, тобі не важко буде притягнути людину до берега.
З людьми, які пасивно тонуть, уже складніше. Затягнути їх на тьюб і відбуксувати до бортика не складно. А ось як його витягнути з басейну? На допомогу нам приходить backboard.
У разі пасивного потопаючого доправляємо його до бортика, на половину витягаємо з води, кладемо на дошку й акуратненько витягаємо на берег. Начебто просто?! Але річ у тім, що борд пластмасовий, і за поганої фіксації вилітає з води як ракета. Якщо потерпілого нерівно покласти на борд, то існує велика ймовірність, що під час витягування він просто-напросто звалиться з дошки назад у воду. Загалом, коли ми тренувались це робити, було дуже весело 🙂
Не забуваємо про американські закони! Не туди доторкнувся, не за те взявся, і все - є привід подати на тебе до суду. Наші тренери особливо робили на цьому акцент. Техніка розроблена таким чином, що під час порятунку ти доторкаєшся тільки до рук і плечей. Інші частини тіла залишаються недоторканними. Так, для нас це дивно. Начебто, рятуєш людину, а вона на тебе ще й до суду може подати. Але така вже американська культура.
Далі порятунок із глибини. Наші інструктори пірнали десь на метр у воду, а нам потрібно було їх дістати, підкласти під спину тьюб і доставити до берега. Незважаючи на те, що кожен тренер важив кілограм по 100, а то й більше, їх потрібно було якось рятувати. З першого разу виходило не у всіх. Але незважаючи на це, інструктори залишалися живі 🙂
Далі на нас чекало найскладніше завдання цього дня - порятунок людини з травмами шиї або спини.
Порятунок людини з травмами шиї
І так, отримавши основні навички в порятунку потопаючого, на нас чекало фінальне випробування. Давайте уявимо, який би вигляд мала процедура порятунку людини з травмою шиї в Україні? Я думаю, вона б нічим не відрізнялася від порятунку звичайного потопаючого: беремо за ділянку тіла, що береться, витягаємо людину на сушу і надаємо першу допомогу. Але це не правильно.
Річ у тім, що по нашому хребту проходить безліч нервів, які передають сигнали з усього тіла в головний мозок. При його переломі можуть виникнути маленькі гострі осколки. Один неправильний рух, і цей осколок перерізає нерв, після чого людина стає інвалідом. Щоб цього уникнути, потрібно мінімізувати рух тіла людини. Американці для подібних випадків розробили цілу методику.
По-перше, необхідно плавно входити у воду. Невеликі хвилі можуть порушити положення людини. Підпливаємо до потерпілого, піднімаємо його руки, і за допомогою них фіксуємо голову. Далі другий рятівник припливе з дошкою, і засовує її під тіло потерпілого.
Після, голову і тіло ретельно фіксують, і людину дуууууже акуратно витягують на сушу.
Після цього можна переходити до надання першої допомоги.
Я описав дуже спрощений алгоритм порятунку в цих випадках. У реальності кроків і нюансів набагато більше. Під час наших відпрацювань потерпілі то звалювалися з борда у воду, то мало водою не захлиналися, то ми ремінь не так причепили, то …. загалом було дуже весело. Раз за разом ми проходили один і той самий алгоритм дій, водночас міняючись місцями.
Найскладніша роль у цьому перфоменсі - це роль потерпілого. Вся операція порятунку займала приблизно 10 хвилин. Того дня керівництво басейну вирішили заощадити, і вода була досить холодною. Бути в цій сценці рятівником ще куди не йшло - ти постійно рухаєшся, крутишся, плаваєш, і як не як, але зігріваєшся. А ось потерпілий весь час перебуває в неактивному стані. Під кінець порятунку у всіх жертв тряслось все тіло, після чого у них геть відбивалось бажання бути потерпілим 🙂
Вдосталь наплававшись і здавши всі техніки порятунку, нас нарешті відпустили на годинну перерву, після чого нам треба було прослухати 3 години теорії.
І знову теорія
Перекусивши чимось схожим на хот-дог і випивши гарячої кави, ми пішли на наші лекції. Як рятувати людей з води ми в принципі навчились. Але що з потерпілим робити далі? Що якщо він не дихає? Що якщо в нього зупинилось серце?
Саме такі та подібні теми були порушені на сьогоднішніх лекціях. По-перше, ми розглянули всі основні напади та їхні симптоми: шок, серцевий напад, епілепсія, алергія. Весь матеріал супроводжувався відео та коментарями тренерів.
А що робити, якщо людина чимось подавилась? Звичайно, дії в такій ситуації бажано знати кожному, але рятівнику в першу черку. Тема була досить детально розкрита і всі дії були наочно продемонстровані.
Далі ми почали розбирати алгоритм дії рятівника при виявленні потерпілого. Його в роздрукованому вигляді нам видали ще в перший день.
Коротко розкажу, як за допомогою нього має працювати рятувальник.
По-перше, побачивши потерпілого, ми повинні одразу оцінити обстановку. Скільки постраждалих? Чи немає небезпеки для життя? Раптом десь витікає газ? Якщо все ок, одягаємо гумові рукавички і за роботу. Спочатку, для нас це було дивним. Раптом що - ми відразу повинні одягати рукавички. Підійшла дитина з подряпиною на коліні, одягаємо рукавички. Хтось злегка подавився, і потрібно поплескати по спині - одягаємо рукавички. Витерти комусь соплі - одягаємо рукавички. Так, можливо це виглядає і дивно, але такі правила.
Далі запитуємо: “Ти в порядку?”. Є відповідь - розпитуємо, що трапилося, за потреби допомагаємо чим можемо. Немає відповіді? 911 і за справу!
Пояснювати всі подальші дії досить довго, та й сенсу в цьому немає. Розповім тільки ключові моменти.
Вентиляція легенів - процес надходження повітря в дихальні шляхи і видалення його з них. Якщо людина перестає дихати, необхідно здійснювати штучну вентиляцію легенів, або, як кажуть у нас, дихання з рота в рот. Думаю кожен із нас хоч раз у житті бачив як у фільмах, після порятунку потопаючого, роблять штучне дихання. Там це роблять безпосередньо, щільно притиснувши свої губи до губ потерпілого. Але за правилами все має робитися по-іншому. У кожного з лайфгардів із собою є невеличка сумочка, в якій є рукавички і спеціальна маска.
У масці є спеціальний клапан, який пропускає повітря тільки в одному напрямку. Таким чином, мінімізується можливість щось підхопити від потерпілого. Якщо ти десь залишив свою сумку, то, так само як і у фільмах, зобов’язаний виконати штучне дихання без маски.
CPR (Cardiopulmonary resuscitation - серцево-легенева реанімація) - невідкладна медична процедура, спрямована на відновлення життєдіяльності організму та виведення його зі стану клінічної смерті. CPR здійснюється тоді, коли людина не дихає, і в неї зупинилося серце. За допомогою спеціальних натискань на грудну клітку рятувальник намагається запустити серце. Через певну кількість поштовхів виконується кілька вдихів, щоб запустити кисень в організм. Прокачуючи таким чином кров, ми забезпечуємо тіло киснем і збільшуємо шанси порятунку нашого потерпілого.
Переходимо до практики
Теорія - це добре. Але без практики вона нічого не варта. Після довгих теоретичних пояснень нам видали спеціальні манекени, на яких ми відпрацьовували вентиляцію легенів і CPR.
Так, забув сказати. Ми повинні вміти надавати допомогу як дорослому, так і немовляті. Для їхнього порятунку використовується трохи інша техніка.
Вивчивши всі ці техніки і трохи попрактикувавшись на манекенах, нас відпустили додому. Наступного дня нам потрібно було складати фінальний іспит, в якому перевірялося, наскільки добре ми засвоїли весь викладений матеріал.
Закінчили ми не о 17:00, як планувалося, а десь на 2 години пізніше, оскільки навчитися робити вентиляцію і CPR мав кожен.
Попрощавшись з одногрупниками і тренерами, ми, як і минулого разу, голодні, виснажені, втомлені, але сповнені емоцій і вражень, пішли в бік станції метро. Завтра на нас чекав вирішальний тест.