Бути рятувальником - це не тільки драїти басейн і дивитися за дітьми, а й спілкуватися з людьми, розповідати про свою країну і ділитися враженнями про Америку. Звичайно, це не входить у твої прямі обов’язки. Але товариськість часом дуже допомагає.
До мене на басейн часто приходила одна сім’я. Милі люди з маленькою п’ятирічною дівчинкою. Батька сімейства звали Джим, його дружину - Стейсі, а миле няшне створіння - Олівія.
Ми багато спілкувались і під кінець сезону стали друзями. Якось раз Джим зі Стейсі запросили мене до себе на вечерю. Від шансу побачити справжній американський будинок і провести справжню американську вечерю відмовлятись не можна було. І я, звичайно ж, погодився.
— Що ти хочеш на вечерю? - Запитав Джим.
— Хотілося б щось справді американське!
— Як щодо барбекю?
— Буде чудово!
— Добре, домовилися. Тоді як закриєш басейн, приходь до нас!
— Домовилися 🙂
Знайти будинок Джима було не складно. По-перше: він дав мені свою адресу і показав дорогу. По-друге: відмінною ознакою була велика кількість розкиданих іграшок Олівії на передньому дворі. Щойно я закінчив роботу, то одразу ж приїхав до Джима.
— Привіт! Проходь 🙂 Почувайся як удома. Барбекю ще не готове, тож доведеться почекати.
— Не питання 👌
Це був типовий американський двоповерховий будинок. Велика кількість іграшок, малюнків і дитячих книжок. Типовий будинок, у якому проживає маленька п’ятирічна дівчинка.
Олівія - це найгіперактивніша і найбільш балакуча дівчинка, яку я тільки зустрічав. Відразу ж після мого приходу, вона потягнула мене дивитися її іграшки. Ну не відмовляти ж дитині 🙂
У той час, як ми переглядали всі іграшкові запаси, Джим на задньому дворі готував м’ясо.
Уже через пів години все було готово, і ми всі дружно сіли за стіл.
Їжа була дуже смачною. У це було важко повірити, але все було дійсно натуральним і смачним! Річ у тім, що Джим і його сім’я намагаються вести здоровий спосіб життя. І відповідно харчуватися здоровою їжею. Вона в США на порядок дорожча, але все ж існує.
За вечерею ми розмовляли про мою сім’ю, життя в Україні та Олівію. Було дуже мило 🙂
У той час якраз проходила літня олімпіада в Лондоні. Тож одразу після вечері ми пішли до телевізора вболівати за американську збірну з плавання. Українців там не було. Тож того вечора я вболівав за Америку.
Після фінального запливу, я вирішив іти додому. Це був справді один із найкращих моїх вечорів, який я провів в Америці. Мила і приємна сім’я, смачна і ситна вечеря, теплий і затишний будинок. Ось таке ось воно - життя в США.