Усе ще думаєте, що рятувальник - це людина, яка цілими днями лежить на пляжі, засмагає і грає у волейбол із пишногрудими блондинками? У принципі, колись так думав і я. Але ви навіть не уявляєте наскільки помиляєтесь.
В Америці, майже на кожному гарному районі є свій басейн. Оплата за його обслуговування входить у вартість щомісячних комунальних платежів. Тож цей басейн безкоштовний для всіх жителів цього району.
За законами США, на кожному басейні має бути рятувальник. Це досить не важка робота, яка не потребує великих інтелектуальних здібностей. Тому ця вакансія настільки приваблива для іноземних студентів.
Наступного дня після приїзду в Олександрію, я зв’язався з моїм супервайзером (мій начальник) і сказав, що я готовий працювати. Приблизно через півгодини Андрій, хлопець з України, мій супервайзер, заїхав за мною і відвіз мене на мій басейн.
— Це твій басейн. Тут ти будеш працювати все літо.
Мій басейн
Головний вхід знаходиться ось у цій невеликій будівлі.
Зайшовши всередину, ми потрапляємо в невеликий коридор. Праворуч роздягальні. Ліворуч - мій кабінет.
Тут у мене є все, що необхідно для комфортної та приємної роботи: стіл, стілець, невеликий холодильник. Щоправда, дуже не вистачає мікрохвильовки. Але це вже називається “розбалували” 🙂
Виходимо з кабінету, повертаємо ліворуч і потрапляємо власне в сам басейн.
Максимальна місткість - 84 людини. Але такої кількості людей тут ще ніколи не було, та й навряд чи коли-небудь буде.
Ліворуч від головного басейну розташований маленький басейн.
Загалом басейн дуже навіть нічого. Мінімальна глибина - один метр, максимальна - три метри. Лежаки, столики, парасольки. Усе, що необхідно для відпочинку тут є.
Для ще більшої ясності я записав невелику відео-екскурсію:
Fairlington green pool [O-8Shj726UY].mp4
Єдиний недолік мого басейну - це дорога, яку ось уже місяць ремонтують за допомогою екскаваторів, катків та іншої подібної техніки. У будні тут досить шумно, але з часом до цього звикаєш.
Мої обов’язки
Що ж повинен робити lifeguard на своєму басейні? Найперший і найголовніший обов’язок - це стежити за збереженням своїх відвідувачів. Я зобов’язаний запобігати будь-якій небезпечній поведінці і за необхідності рятувати людей.
На практиці, я просто сиджу цілими днями на кріслі і дивлюся за своїми відвідувачами. Слухати музику, грати на телефоні, читати в цей час суворо заборонено. Ти зобов’язаний цілими днями пильно стежити за своїми відвідувачами і все.
Так, можна подумати: “що тут складного? просто тупо сидиш цілий день і нічого не робиш?!”. Але в цьому і головна складність. Ти втомлюєшся не через важку роботу, а через те, що тобі просто-напросто нууудно… Вранці ще куди не йшло: ти заповнюєш різні документи, перевіряєш хімічний склад води і таким чином твій мозок виконує якусь роботу. Але вдень твій мозок просто зупиняється.
Ще дуже складно боротись зі сном. Ти можеш хоч десять годин спати вночі, але тебе все одно буде хилити в сон. Згодом твої повіки важчають, ти починаєш моргати дедалі повільніше, і через якийсь час ти спиш міцним сном.
Якщо твій супервайзер виявить тебе в такому стані, то негайно виписує попередження. Три попередження - і ти вилітаєш з роботи. Тут із цим суворо.
Звісно, з часом я виробив свою стратегію боротьби зі сном. Щойно очі заплющуються більш ніж на п’ять секунд, необхідно відразу ж лізти у воду, а потім ще хвилин п’ять походити навколо басейну. Але ви навіть не уявляєте, як у такому стані ліньки лізти у воду. І з часом ти знову засинаєш 🙂 Загалом, тут треба виробити залізну силу волі і тоді ця проблема відпаде сама по собі.
Окей. Годі скаржитися. Підемо далі. Що ж ще входить у мої обов’язки?
Щогодини я перевіряю рівень Ph і хлору за допомогою спеціального набору реагентів. Занижений хлор? Вмикаємо хлоринатор на п’ять хвилин. Високий Ph? Додаємо у воду трохи соляної кислоти. Усе досить просто й елементарно.
Також в мої обов’язки входить обслуговування серця басейну - насосної системи.
Після деякого часу тут теж усе стає зрозумілим. Максимум що доводиться робити - це відключати насос, чистити головний кошик (він відловлює сміття з води) і все збирати назад.
При вході відвідувачі басейну записуються в журналі відвідувань і віддають мені свій пропуск. На виході я їм віддаю перепустки назад, мило посміхаюся і кажу: “До побачення!”.
Щовечора вирівнюю всі лежаки, викидаю сміття, прибираю в басейні, перевіряю наявність серветок і туалетного паперу в роздягальнях, ну і ще кілька дрібних обов’язків.
Загалом, робота складна тільки на початку. Після певного часу з’являється вправність, і ти все робиш швидко і невимушено.
Люди
З людьми мені тут дуже пощастило. Річ у тім, що мій басейн розташований не в найдешевшому районі. Тому контингент відповідний.
Усі діти спокійні та врівноважені. Так, буває що вони починають поводитися занадто активно. Але один свисток і зауваження суворим голосом вирішують усі проблеми.
Американцям важко вимовляти моє ім’я “Ярослав”. І англійських аналогів цього імені теж немає. Тому я їх просто прошу називати мене “Ярік”. Іноді це призводить до смішних ситуацій.
Якось один тато зі своїм сином уже йшли з мого басейну. Ну і, як заведено у всіх цивілізованих країнах, він попрощався:
— Bye Yarik!
— Bye!
— Mitchal, say bye to mister Yarik.
— Bye mister Yarik!
Ніколи не думав що мене будуть звати “Містер Ярік” 🙂
Не забувають відвідувачі й підгодовувати свого лафвгарда. Замовляють пітцу? Один шматочок по-любому йде мені 🙂 Фрукти? Як же ж не поділитись?!
Нещодавно, сиджу я у себе на басейні. Спека. Третя година дня, самий пік. Хочеться перекусити,але і людей з басейну виганяти не хочеться. За правилами, якщо я роблю перерву, то всі люди повинні чекати, поки вона закінчиться на суші. І тут приходить чоловік і приносить мені два хот-доги, чіпси і колу з льодом. “… ми з дружиною намагаємося наглядати за місцевими лафгардами. Ти ж напевно зголоднів?”. Ха! Запитуєш… А потім він ще й миску морозива приніс 🙂
З такими людьми і працювати набагато приємніше.
Зарплата
За всю мою роботу я отримую 8$/год. Після відпрацювання сорока годин на тиждень починається овертайм. Він оплачується 12$/год. За тиждень я відпрацьовую приблизно 45 - 50 годин. Не складно підрахувати, що на тиждень мій заробіток дорівнює 380$ - 440$. Зарплату нам платять раз на два тижні. Від неї віднімаються витрати на житло і податок. У підсумку у тебе залишається приблизно 420$ з 800$ зароблених. 50$ щотижня на їжу. Виходить у тебе залишається десь 300$. На місяць ця сума коливається в районі 600$ - 800$.
Зарплата лайфгарда вважається однією з найнижчих зарплат у США. Але як для студентів-заробітчан, які прилетіли з мінімальним знанням інглішу, і працюють на не особливо інтелектуальній роботі, ця зарплата доволі таки виправдана.
Підсумуємо
Загалом - моя робота на даний момент мені подобається. Спілкування з цікавими людьми, повага, можливість використовувати басейн у своїх цілях і ще багато різних приємних дрібниць. Але великим мінусом є те, що ти мало чому тут вчишся. Так, у перший час ти отримуєш безліч інформації. Але з часом кожен наступний день стає схожим на попередній. Тож моя думка: як робота на літо - good, як робота на все життя - аж ніяк не good 🙂