Я завжди казав, що люблю свою компанію Premier Aquatics. Це велика команда професіоналів, яка не перший рік працює в басейному бізнесі. Якісний менеджмент, хороша заробітна плата, нормальне ставлення до персоналу. Загалом - молодці!
Щороку, ближче до кінця сезону, Premier Aquatics організовує змагання рятувальників, у яких беруть участь усі лайфгарди компанії. І цей рік не був винятком.
Ранок
Змагання починалися о 5 годині ранку. Чому так рано? Річ у тім, що вже о дев’ятій ми мали починати працювати, і дати вихідний всім лайфгардам одразу ніхто не міг. Тож уже о 4:00 мій супервайзер зателефонував мені і підібрав біля будинку.
Спочатку було реально складно. Того вечора я ліг спати о першій годині ночі, а вже о 4 мав їхати на змагання. Ближче до 4:30 ми підібрали інших сонних рятувальників і поїхали на басейн, у якому проходили змагання. Приблизно о 5 ми вже були на басейні. Темно, прохолодно, і дуууже хочеться спати.
Благо, я був не однією людиною, яка погодилась приїхати в таку рань. І вже ближче до початку підтягнулись всі мої друзі. Це був гарний знак 🙂
Ще раз і ще раз повторю, що я обожнюю менеджмент своєї компанії. О п’ятій ранку було оголошено сніданок, на якому нам запропонували гарячу каву, чай, сік, воду, кекси, фрукти і багато-багато іншої різної смакоти. Кава в той момент була як чарівний еліксир, який дозволив і далі стояти на ногах.
Як проходили змагання?
Ще задовго до початку, наш супервайзер Андрій зібрав свою команду з шести чоловік. До неї входили: Мурат (Туреччина), Діма (Україна), Онур (Туреччина), ще один Діма (Україна), Ігор (Україна), ну і, звісно ж, Я (Україна).
Вийшло щось на кшталт українсько-турецької збірної. Всього було зібрано 12 команд. Фінальна фотосесія і в бій.
Етап 1 - пливемо 50 метрів із рескью тьюбом
І так, каву випили, кекси з’їли, а отже, час було починати змагання. І першим випробуванням було проплисти 50 метрів з рескью тьюбом.
Від нашої команди виступав Діма, тож у мої обов’язки входило тільки кричати: “Діма рви їх!”.
Етап 2 - пливемо 25 метрів з тьюбом, рятуємо потопаючого і пливемо з ним 25 метрів назад
Ось це завдання було вже складнішим! Гаразд, ще якось можна проплисти 25 метрів з тьюбом. Але решту 25 метрів потрібно було плисти не тільки з тьюбом, а й з людиною на ньому! У цьому етапі рятувальником був Ігор, а потопаючим - Діма.
Етап 3 - чотири людини пливуть по 25 метрів у светрах
Ось тут уже реально починало ставати спекотно. Поясню детальніше. З команди вибирається чотири людини. Двоє йдуть на один бік басейну, двоє на інший. Перший одягає на себе светр, і за свистком пливе в ньому 25 метрів. На іншому кінці його швидко витягують із води, знімають светр, одягають на іншого учасника і пхають його у воду. Таким чином мають проплисти чотири людини.
Навряд чи ви колись плавали у светрі. Хіба що ваші улюблені друзі спихнули вас у воду 🙂 Повірте, це реально складно. Він моментально намокає, і на 75% зменшує вашу швидкість.
На цьому етапі потрібно дуже злагоджено працювати в команді. Спочатку, коли ти пропливаєш басейн, тебе мають витягнути двоє людей, інакше сам не виберешся. Далі, ти маєш взятися за руки з наступним учасником, і притулитися лоб до лоба. Навіщо? У такому положенні двоє людей швидко перетягують светр на іншого учасника, і пхають його у воду. Таким чином досягається максимальна швидкість.
Я плив останнім із команди. Усе, що пам’ятаю, це як Андрій із Раді витягли Мурата з води, Я взяв його за руки, на мене перетягнули светр і штовхнули в басейн. Далі багато води, важкий светр і крики: “ЯРІК ГРЕБИ!!!”. Адреналін був вище даху. На щастя, я не зганьбився, і в нас був доволі хороший результат.
Етап 4 - рятуємо потопаючого
Ооооо, це один із найскладніших етапів. І складний він був не в плані фізики, а більше в плані техніки. Щось не те зробив - і мінус бал. Оскільки все складно, то пояснюватиму по порядку.
Це Світлана:
Того дня в неї була особлива роль: грати потопаючу. Її завданням було тонути, а твоє - рятувати. Як усе це відбувалось? Загалом: сидиш ти такий безтурботний рятувальник на стільці рятувальника, нікого не чіпаєш.
І тут за сигналом судді Світлана починає тонути! Ти повинен свистнути три рази, і тільки тоді стрибати у воду рятувати нещасну дівчину. Такі правила нашої роботи. Три свистки дають зрозуміти твоїм колегам і оточуючим, що трапилася біда.
Поки ти розсікаєш воду, намагаючись доплисти до місця трагедії, Світланая плавно опускається на глибину 11 футів, приблизно три метри.
Нирок, беремо Свєту під плече, штовхаємося від дна і пливемо наверх. Засовуємо під спину нещасної дівчини рескью тьюб, і буксуємо її до берега.
Там твої напарники вже чекають на тебе з бек бордом (жовта пластмасова дошка), і витягують Світлану на берег.
Чого тільки не довелося пережити цій нещасній дівчинці… Її рятували аж 12 разів “професійні” лайфгарди! Це 12 разів потрібно було затримувати дихання на тривалий час. А найбільш “професійні”:
- Кілька разів вдарили її об бортик.
- Кілька разів мало не відірвали руки.
- Один раз, біля самого берега, відпустили її, і вона знову почала тонути.
- І один раз тупо не дістали з дна (хлопець не доплив…
Загалом, їй було не солодко… Але наша команда відмінно впоралася із завданням 💪
Етап 5 - супер-витривалість
Це було найскладніше завдання у фізичному плані. Тобі потрібно пірнути на дно, дістати цеглу 5 кг і протримати її над водою максимальну кількість часу, використовуючи тільки ноги.
Дуже складне завдання. З нашої команди виступав Діма, який протримався десь хвилин 2-3. Але переможцем став Міч Махоні, який перебував у воді 4 хв. 19 с.
Етап 6 - перегони супервайзерів
Для цієї естафети, кожному супервайзеру дали гумовий човен, два весла і змусили плисти на перегонки. Дистанція 50 метрів. Тут усе просто: хто швидше пропливе, той і виграв.
Оскільки у нашого супервайзера були всі шанси стати першим, то ми були найактивнішими вболівальниками:
Але, на жаль, якийсь Ілля Задорожній обігнав нашого Андрія на дві секунди, і він посів друге місце.
Нагородження
Після невеликої перерви для підрахунку результатів, було оголошено переможців.
Нам не вдалося посісти першого місця… І другого… І третього… Загалом, медальки нам не дістались. Але зате ми посіли п’яте місце з 12, що є теж непоганим результатом для непідготовленої команди!
Фотосесія
Ну і як же без фінальної фотосесії! Під кінець нам роздали білі футболки з написом “Premier Guard Olympics 2012” і логотипом змагань.
А поки що всі шикувались:
Ну і власне, групове фото:
На цьому все й закінчилося. Була вже приблизно 8 година ранку, і пора було їхати додому.
Спати? Який там спати 😅 Пора було їхати додому, брати речі і йти на роботу. Оскільки кава досить швидко розвіялась і сон знову починав підступати, робочий день обіцяв бути веселим 😬
На завершення
Загалом, все пройшло на “Ура!”. Навіть більше того - на “Ура! Ура! Ура!”. Гарна організація, продуманість кожної дрібниці, цікавість конкурсів. Ось він, справжній американський менеджмент!
На змаганнях для нас не було різниці хто є хто. Лайфгард ти, супервайзер чи оріджин менеджер. Ти в команді і це головне. Такі заходи допомагають згуртувати менеджерів з працівниками, плюс створити позитивну думку про компанію. І в даному випадку, Premier Aquatics вдалося виконати обидва завдання.