🇸🇬 Сінгапур

Листопад 2019 року був доволі цікавий в моєму житті. Стартап, на якому я працював останні три роки, закрився. Я був тимчасово безробітним. Вечорами я лайкав пости моїх знайомих в FB які їздили по різним цікавим країнам, і мріяв, що колись так само кудись полечу. І одного вечора мені написав Андрій з туристичного клубу: “Бачу ти лайкаєш наші пости, може з нами?”. Трохи подумавши, поміркувавши про сенс життя, свою систему цінностей, про те, що всіх грошей не заробиш, і додавши дрібку безвідповідальності, - я таки наважився. Я обрав подорож до Нової Зеландії на два тижні, а звідти до Японії ще на два тижні. В клубі до мене так ніхто не робив. Але в мене був час, гроші, і розуміння, що можливо такої нагоди в мене більше ніколи не буде. Тому все було логічно.

Але, глянувши на карту, я побачив, що між Україною і Новою Зеландією є ще Сінгапур. Кілька моїх друзів були там і були дуже вражені країною. Туди потрібна віза. Але якщо летиш через країну транзитом, то українцям можуть дати транзитну візу на дев’яносто шість годин. Та і з джетлагом легше буде. Тому я вирішив, що гуляти так гуляти!